Сьогодні Україна вшановує
пам’ять жертв політичних репресій – тих, хто постраждав від злочинних режимів, хто
боровся за свободу, національну ідентичність і право жити у незалежній країні.
Ці люди –
жертви радянської репресивної машини, загинули або зазнали тортур і ув'язнення
в таборах через політичні переконання, не маючи можливості справедливого суду.
Українська земля пам’ятає
крики несправедливо засуджених, зруйновані долі й розбиті родини. Тоталітарні
режими прагнули стерти ці імена, але пам’ять не зникає. Вона живе в рядках
заборонених книг, у словах, які передавали пошепки, у фотографіях, схованих на
горищах.
Українська історія
сповнена трагедіями, коли наш народ зазнавав переслідувань, репресій та
утисків, проте навіть у найтемніші часи українці не втрачали гідності та
прагнення до правди.
Сьогоднішній день нагадує
нам: боротьба за свободу триває, і наше завдання – берегти пам’ять, вивчати
правду та не допустити повторення подібних злочинів.
Ця пам’ять – наша сила.
Ми згадуємо не лише трагедію, а й незламність тих, хто вірив у свободу, у
правду, у майбутнє, яке сьогодні є реальністю.
Сьогодні варто не просто
згадати, а осмислити. Не просто сумувати, а робити висновки.
Бо пам’ять – це не лише про минуле.
Це про те, ким ми є
зараз.